Page 61 - 07-Kovalchuk

DOI: https://doi.org/10.15414/2020.9788055222738

Ірина Ковальчук – Бджоли: біоіндикатори довкілля

вказувати на зменшення забезпеченості організму бджіл в зонах підвищеного
екологічного ризику структурними та біологічно активними компонентами, що
утворюються в процесі метаболізму жирних кислот.
Отже, підвищене техногенне навантаження на довкілля призводить до змін
вмісту жирних кислот у бджолиному обніжжі та вощині, що характеризуються
зменшенням рівня жирних кислот і їх класів – насичених, мононенасичених і
поліненасичених у бджолиному обніжжі кульбаби дослідних груп, а також
мононенасичених і поліненасичених жирних кислот у бджолиних стільниках. Це, у
свою чергу, призводить до підвищення крихкості стінок стільників і знижує їх
антибактеріальну та антигрибкову активність.

3.2. Вміст загальних ліпідів і жирних кислот у тканинах бджіл та їх продукції
за умов помірного техногенного навантаження

Як відомо, деякі жирні кислоти є атрактантами – їхній запах приваблює бджіл
та інших комах-запилювачів. Насичені і мононенасичені жирні кислоти відіграють
важливу роль у забезпеченні потреби бджіл у метаболічній енергії.
Жирнокислотний склад фосфоліпідів відіграє важливу роль у забезпеченні
проникності клітинних мембран, функціонуванні клітин у період адаптації
організму до факторів зовнішнього середовища. Характерно, що в тканинах голови
бджіл, які утримувалися на відстані 15 і 30 км від зони інтенсивного техногенного
навантаження, свідчать, що в цих тканинах зменшувався вміст арахінової
насиченої жирної кислоти (р<0,05;0,01) на тлі вищого вмісту мононенасичених
(пальмітоолеїнової, олеїнової, ейкозаєнової) (р<0,05) і поліненасичених (лінолевої
(р<0,05), ліноленової (р<0,01), ейкозадиєнової (р<0,05), ейкозатриєнової (р<0,05),
докозадиєнової (р<0,05;0,01), докозатриєнової (р<0,05;0,01), докозатетраєнової
(р<0,05;0,01) та докозапентаєнової (р<0,05) кислот (табл. 18).
Більшість вказаних жирних кислот відіграють важливу роль у процесах
життєдіяльності бджіл та виробленні й активації захисних механізмів організму,
що виявляється зростанням вмісту цих кислот за умов підвищеного екологічного
ризику [144].
Характерно, що в тканинах голови бджіл дослідних груп встановлено вищий
як загальний вміст жирних кислот (20,41; 21,05 г/ кг проти 19,06 г/кг у контролі),
так і їх мононенасичених та поліненасичених форм. Однак відзначено нижчий як
загальний вміст насичених жирних кислот (2,30; 2,23 г/кг проти 2,56 г/кг у
контрольній групі) так і окремих кислот С12 – С15 роду, що підтверджує активацію
обміну жирних кислот у тканинах голови бджіл за умов негативного впливу
техногенних чинників [67, 80, 86].
Аналогічні зміни встановлено й у жирнокислотному складі тканин грудного
відділу медоносних бджіл (табл. 19). Зокрема, в тканинах грудного відділу
медоносних бджіл, які утримувалися на відстані 15 і 30 км від центру зони
інтенсивного техногенного навантаження, вірогідно зростав вміст
мононенасичених (пальмітоолеїнової, олеїнової та ейкозаєнової) і
поліненасичених (лінолевої, ліноленової, ейкозадиєнової, ейкозатриєнової,
ейкозатетраєнової, арахідонової, ейкозапентаєнової, докозадиєнової,
докозатетраєнової, докозапентаєнової та докозагексаєнової) жирних кислот. У цих
тканинах медоносних бджіл І і ІІ дослідних груп зменшувався вміст таких
насичених жирних кислот, як лауринова, міристинова (р<0,01), пентадеканова
(р<0,01) та арахінова (р<0,05). Проте вірогідні різниці відзначені тільки у бджіл ІІ

60