Page 92 - 11-Spichak

DOI: https://doi.org/10.15414/2020.9788055222974
О.С. Шпичак ‒ Застосування продуктів бджільництва, їх стандартизованих субстанцій
та апіпрепаратів в медицині, фармації та косметології

монографій до Державної фармакопеї, Державних стандартів та технічних умов і
технологічних регламентів, в Україні належить науковій школі академіка
Української АН, Лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки –
Тихонова Олександра Івановича та академіка Української АН, доктора
фармацевтичних наук, професора Шпичака Олега Сергійовича.
Проявляючи фармакологічну дію та широкий спектр протизапальних,
протипухлинних, імуномодулюючих, регенеруючих та ін. властивостей, продукти
бджільництва з успіхом використовуються у традиційній і народній медицині,
косметології, харчовій промисловості та інших галузях народного господарства.
Лікарські засоби, що містять біологічно активні стандартизовані субстанції
продуктів бджільництва, а саме фенольний гідрофобний препарат прополісу
(ФГПП) (Praeparatum Propolis phenohydrophobum, РП UA/4505/01/01, Наказ № 730
від 19.07.2016 р.) (Державний реєстр лікарських засобів України, 2017), мед
порошкоподібний (МП) (ТУ У 10.8-39834691-001:2015) (Koval et al., 2017) та ін.,
мають значний попит у населення у зв’язку з їх високою терапевтичною
активністю та відсутністю побічних дій.
Проблемі вивчення біологічної доступності і специфічної активності
прополісу та препаратів на його основі, що застосовуються в медицині і фармації
присвячено ряд наукових публікацій (Tichonov et al., 2005). Цей напрямок став
актуальним для більшості наукових лабораторій і науково-дослідних інститутів,
які працюють в галузі пошуку нових лікарських засобів на основі природної
лікарської сировини. Ці дослідження потребують глибокого і всебічного аналізу
різних шкіл науковців для створення новітніх технологій і складів
високоефективних нетоксичних та доступних лікарських препаратів, до складу
яких входять продукти бджільництва, зокрема прополіс. Тому, їх піддавали
глибоким доклінічним фармакологічним дослідженням. Зокрема, гостру і хронічну
токсичність прополісу та його препаратів (водні та спиртові екстракти) визначали
відповідно до методичних рекомендацій (Koval et al., 2017).
Встановлено, що при разовому введенні (гостра токсичність) препаратів
всередину; підшкірно в дозах 1 мл на 20 г маси тварини і внутрішньочеревно в
дозах 0,5-10 мл/кг для білих мишей, а для кроликів 10-40 мл/кг і при
внутрішньовенному – в дозах 0,005-1 мл/кг не спостерігалося явищ інтоксикації.
Водні екстракти прополісу виявилися нетоксичними при внутрішньовенному
введенні. Максимально переносима доза спиртового розчину прополісу при
внутрішньовенному введенні склала 5 мл/кг, при внутрішьочеревному – 25-30
мл/кг. У всіх випадках токсичність спирту етилового (контроль) і 20 % спиртового
розчину прополісу була ідентичною, що вказує на залежність властивостей
токсичності спиртового розчину бджолиного клею від наявності у його складі
спирту, а не від самого прополісу (Tichonov et al., 2005).
Для з’ясування питання переносимості прополісу тваринами при
систематичному тривалому застосуванні (хронічна токсичність), кроликам обох
статей масою від 1,5 до 4 кг вводили 20 % спиртовий розчин в розведенні (1: 2) 3
рази на день протягом місяця. У всіх серіях дослідів не спостерігалося змін
загального стану тварин та зменшення в масі. При розтині не виявлені закономірні
зміни ставлення маси органів тварин до маси тіла. Під час гістологічного
дослідження внутрішніх органів не було відзначено будь-яких специфічних
відхилень. Поряд з цим кожні 5 днів проводився аналіз крові з підсвіткою
лейкоцитів, еритроцитів, лейкоцитарної формули і колориметричних змін
кількості гемоглобіну; визначався час згортання крові (метод Базанова) і

92