Page 90 - 11-Spichak
P. 90

DOI: https://doi.org/10.15414/2020.9788055222974
                О.С. Шпичак ‒ Застосування продуктів бджільництва, їх стандартизованих субстанцій
                                 та апіпрепаратів в медицині, фармації та косметології

               усунення гіперосмолярності включає використання гіпотонічних агентів в очних
               краплях,  але  вони  мають  відносно  короткий  термін  перебування  на  оці.  Більш
               перспективним є використання натуральних осмопротекторів, які наявні у різних
               типах клітин у природі, що дозволяють клітині відновити об’єм та адаптуватись до
               гіперосмолярності. Таурин є одним із реальних кандидатів на цю роль (Макаренко
               та  ін.,  2015).  Тому  деякі  виробники  додають  таурин  до  складу  багатоцільових
               розчинів для контактних лінз.
                     У  наукових  джерелах  описана  здатність  таурину  захищати  епітеліальні
               тканини  рогівки  від  гіпертонічного  стресу  шляхом  осморегуляції,  стабілізації
               мембран, антиоксидантного ефекту (Дерев’ягін, 2016).
                     Запальні,  травматичні,  опікові,  інфекційні,  променеві  і  інші  поранення
               слизових  оболонок  органів  зору  та  природних  порожнин  організму  займають
               значне  місце  в  практичній  медицині.  У  зв'язку  з  цим  пошук  нових  складів
               лікарських  засобів  і  розробка  технології  отримання  більш  сучасних  або
               удосконалення  існуючих  різновидів  очних  ліків  є  актуальною  проблемою
               сьогодення.
                     Незважаючи на те, що поверхня очей не перевищує 0,15 % усієї поверхні тіла
               людини,  поранення  органу  зору  складають  істотну  частину  загального  числа
               захворювань, а з урахуванням термічної і травма-токсичної патології досягають всі
               60  %.  Найбільш  поширеними  ураженнями  очей  є  травми,  кератити,  хімічні  та
               термічні опіки, які є основними причинами сліпоти або інвалідності (Jimmy et al.,
               2008).
                     Застосовувані методи лікування зазначених уражень нерідко призводять до
               деякого  поліпшення,  але  досить  ефективна  терапія  в  даний  період  відсутня
               (Сакович, Острікова, 2013).
                     Переважна більшість травм органу зору спостерігається у чоловіків (Збітнєва,
               2010). Найбільша кількість уражень очей у дорослих припадає на осіб у віці 20-40
               років; у дітей – на хлопчиків шкільного віку 7-15 років (Медведовська, 2013).
                     Опіки  очей  відносяться  до  одного  з  найважчих  видів  патології  як  за
               характером змін в тканинах, так і тому, що при опіку нерідко уражаються обидва
               ока. При важких опіках 50 % постраждалих стають інвалідами і лише деякі з них
               можуть повернуться до своєї колишньої професії (Вітовська, 2011).
                     Поглиблене  вивчення  патогенезу  показало,  що  при  опіковій  травмі  очей
               поряд з локальним процесом відбуваються загальні зрушення в організмі. Всі ці
               особливості,  а  також  схильність  до  рецидивів  запалення  і  важких  ускладнень  в
               порівняно  пізні  терміни  після  опіків  можуть  свідчити  про  інтоксикацію,  що
               виникає  при  опіках  і  обумовлює  порушення  загальної  реактивності  організму
               (Пивень, Андрюкова, 2009).
                     Важливим  фактором  при  опіках  очей  є  запобігання  уражених  тканин  від
               інфекції,  так  як  некротичні  тканини  завжди  служать  хорошим  субстратом
               патогенної  флори.  Можливість  мікробного  забруднення  обпалених  очей
               патогенними штамами бактерій робить необхідним профілактичне призначення
               антимікробної  терапії  у  всіх  випадках  опіків  органу  зору.  При  патології  в
               мікрофлорі  кон'юнктивальної  порожнини  очей  з'являються  патогенні  види
               (гемолітичний стафілокок, золотистий стафілокок, синьогнійна паличка та ін.), А
               деякі  штами  умовно  патогенних  мікроорганізмів  набувають  гемолітичні  і
               плазмокоагуляційні властивості (Nordstrom et al., 2005).
                     Як протимікробний засіб найбільш поширений сульфацил натрію у вигляді
               очних крапель. Широке застосування в вигляді крапель знайшли різні антибіотики



                                                           90
   85   86   87   88   89   90   91   92   93   94   95