Page 95 - 11-Spichak

DOI: https://doi.org/10.15414/2020.9788055222974
О.С. Шпичак ‒ Застосування продуктів бджільництва, їх стандартизованих субстанцій
та апіпрепаратів в медицині, фармації та косметології

етіології, токсикозах вагітності, бактеріальних інфекціях, ретинопатіях,
поліомієліті, вірусному гепатиті, нефриті, хворобах шкіри та ін. (Барабой, 1976).
Поєднання місцевої заспокійливої, протизапальної, антимікробної, в’яжучої
дії на слизову і спазмолітичну активність, обумовлює противиразковий характер
флавоноїдів, фенолкарбонових кислот, кумаринів, як в експерименті, так і в клініці,
що підтверджується даними в дослідах з рутином; з флавоноїдами солодки; з
кумаринами і хромоном; з флавоноїдами і фенолкарбоновими кислотами (Попова
и др., 2016).
Що ж стосується десенсибілізуючої дії препаратів вітаміну Р, то, мабуть, в
основі його механізму, поряд зі здатністю ущільнювати мембрани і пригнічувати
гіалуронідазу, лежить наявність ефекту зниження реактивності периферичних
рецепторів по відношенню до гістаміну. Можна також вважати встановленим
існування антистатичної дії природних фенольних сполук, що характеризується
ущільненням сосудисто-тканинних бар’єрів і стимуляцією детоксичної функції
печінки (Барабой, 1976).
Дослідження біологічної дії природних фенолів – рутину, кверцетину,
госсиполу і харчових антиокислювачів – пропілгалату і іонолу показали, що
більшість з них гальмує протікання різних біосинтетичних процесів і проявляє
радіозахисну і протипухлинну дію. При цьому вдалося в ряді випадків показати
безпосередній зв’язок між біологічною дією, фізико-хімічними властивостями і
будовою досліджуваних сполук (Кабиев, Балмуханов, 1975).
Розглядаючи активність речовин в ряду флавона в порядку збільшення
кількості гідроксильних груп в кільці А і Б слід зазначити, що прояв противірусної
активності спостерігається у з’єднань, що мають гідроксильні групи в кільці А
(апігенін, акацетин, лютеолін). Наявність додаткових гідроксильних груп в
положенні 6 і 8 кільця А призводить до різкого зниження лікувального ефекту. При
аналізі найбільш активних компонентів виявлений флюороглюциновий фрагмент
молекули, що обумовлює специфічність дії. Поряд з цим встановлено зв’язок
вірусоінгібуючої активності в залежності від ступеня окислення кільця С і, навпаки,
його відновлення до флавонона, призводить до зниження біологічної дії, а
окислення до флавонола – повної втрати активності
(нарінгенінапігенінкемпферол) (Tichonov et al., 2005).
Різке зниження вірусоінгібіруючих властивостей глікозидированих флавонів
пояснюється зменшенням агліконової частини молекули глікозиду, з одного боку;
і блокуванням гідроксильної групи в 7 положенні, з іншого боку. (О–глікозиди), так
як С–глікозиди проявляють при цьому порівняно більш виражену активність
(апігенін – 7–тікозід сапонаретін). Результати дослідження показують, що вільна
гідроксильна група в 7 положенні похідних гамма-пірона має основне значення і
вірусоінгібуючу дію проявляє не глікозид, а аглікон після його гідролізу в організмі
або культурі клітин (Машковский, 2012).
На сьогодні доведено, що фенольні сполуки прополісу визначають
полівалентність його лікувальної дії. Так було вивчено антивірусну активність
ФГПП по відношенню до аденовірусів, коронаровірусів і вірусів візикулярного
стоматиту. Було доведено, що препарат прополісу знижує в 4-8 разів титр
гемаглютининів коронаровірусу. Встановлено максимально переносиму
концентрацію для культури клітин людського і тваринного походження, яка
складає – 1 % (Tichonov et al., 2005).
Дослідженнями з порівняльної біологічної активності ряду індивідуальних і
сумарних фенольних сполук з солодки голої, каштана кінського і цмину піскового

95