Page 89 - 11-Spichak
P. 89

DOI: https://doi.org/10.15414/2020.9788055222974
                О.С. Шпичак ‒ Застосування продуктів бджільництва, їх стандартизованих субстанцій
                                 та апіпрепаратів в медицині, фармації та косметології

               (Абашина  и  др.,  2016).  Ці  співвідношення  мають  тенденцію  до  збільшення,
               особливо  в  менш  розвинутих  країнах,  де  гостро  стоять  проблеми  суспільної
               охорони  здоров’я,  низького  рівня  життя,  відсутності  і  недостатньої  кількості
               медичних закладів для лікування очних хвороб.
                     Тенденції  в  глобальному  маcштабі  свідчать  про  збільшення  кількості
               випадків  катаракти,  пов’язаних  зі  старінням  населення  і  збільшенням  людей
               похилого віку серед інших груп населення. Глаукома і діабет все частіше стають
               причинами втрати зору в країнах, що розвиваються.
                     Основними  захворюваннями  органа  зору,  що  призводять  до  тяжкої
               інвалідності в даний час на Україні є: патологія рогівки, кришталика, дистрофічні
               захворювання сітківки і судинної оболонки ока, атрофія зорового нерва, травми
               очей. Питома вага цих захворювань серед усієї патології органа зору за різними
               даними складає 14,5 %: катаракта – 5,8 %; травми – 2,8 %; захворювання сітківки і
               зорового нерва – 2,7 %; рогівки – 2,5 %; судинної оболонки ока – 0,7 % (Макаренко
               та ін., 2015).
                     Захворювання поверхні ока є надзвичайно поширеною проблемою в практиці
               лікаря-офтальмолога. Ця група захворювань включає в себе синдром сухого ока,
               алергічні та інфекційні ураження, патологічний вплив медикаментів на поверхню
               ока, пошкодження, спричинені контактними лінзами та поверхневими травмами,
               хімічні опіки, патологічні стани повік та багато інших порушень.
                     Компанією «Фармак» було розроблено і зареєстровано новий препарат, який
               одночасно діє на кілька із перелічених напрямків лікування. Препарат Візілотон
               містить  декспантенол,  таурин  та  гіпромелозу.  Завдяки  такій  комбінації  кожна
               крапля  забезпечує  зволоження,  захист  і  регенерацію  тканин  поверхні  ока
               (Дерев’ягін, 2016).
                     Декспантенол  є  провітаміном  B5,  в  організмі  швидко  перетворюється  на
               пантотенову кислоту, власне вітамін B5, яка є частиною молекули коензиму А, що,
               у  свою  чергу,  бере  участь  у  багатьох  метаболічних  процесах.  В  офтальмології
               декспантенол  використовується  у  різноманітних  формах  (краплі,  гелі,  мазі)  для
               зменшення  болю,  запалення  рогівки  та  для  лікування  синдрому  сухого  ока.
               Наведені результати кількох рандомізованих клінічних досліджень підтверджують
               його дію. Іншим складником препарату Візілотон є таурин. Амінокислота таурин не
               бере  участі  у  синтезі  білків,  але  дуже  поширена  у  тканинах  людини  і  тварин,
               виконує фундаментальні біологічні функції від розвитку тканин до цитопротекції.
                     Дефіцит  таурину  в  організмі  асоціюється  з  кардіоміопатією,  дисфункцією
               нирок,  аномаліями  розвитку,  важкою  дисфункцією  ретинальних  нейронів
               (Макаренко та ін., 2015).
                     Усі тканини ока містять таурин. Кількісний аналіз тканин ока показав, що це
               найпоширеніша  амінокислота  у  сітківці,  склистому  тілі,  кришталику,  рогівці.  У
               дослідах на тваринах чітко доведено, що нестача таурину призводить до швидких
               дегенеративних  змін  у  фоторецепторах  та  пігментному  епітелії  сітківки.
               Відповідно,  і  частково  з’ясовано  механізми,  за  допомогою  яких  таурин  захищає
               клітини  від  оксидантного  стресу  і  глутамат-індукованої  цитотоксичності
               (Макаренко та ін., 2015).
                     Сучасні  підходи  до  терапії  синдрому  сухого  ока  включають  боротьбу  з
               гіперосмолярністю як основним чинником пошкодження клітин поверхні ока, за
               допомогою  нього  запускається  апоптоз  клітин  кон’юнктиви  і  рогівки  та
               стимулюється каскад запальних реакцій, що створює ще більше пошкодження, в
               тому числі втрату муцинпродукуючих клітин кон’юнктиви. Традиційний підхід до



                                                           89
   84   85   86   87   88   89   90   91   92   93   94