Page 86 - 11-Spichak

DOI: https://doi.org/10.15414/2020.9788055222974
О.С. Шпичак ‒ Застосування продуктів бджільництва, їх стандартизованих субстанцій
та апіпрепаратів в медицині, фармації та косметології

РОЗДІЛ 6
СУЧАСНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ПРОДУКТІВ БДЖІЛЬНИЦТВА
ПРИ ФАРМАКОТЕРАПІЇ ОФТАЛЬМОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ В
УКРАЇНІ

6.1. Актуальність створення лікарських засобів для лікування
офтальмологічних захворювань
В сучасних умовах в усьому світі, в тому числі і в Україні, офтальмологічні
захворювання є однією з найбільш важливих проблем медичної науки і охорони
здоров’я, внаслідок широкої розповсюдженості очних патологій і частим
розвитком затяжних і хронічних форм (Jimmy et al., 2008). За даними літературних
джерел, практично у кожної другої людини відмічають різні порушення органів
зору (Toor et al., 2005). Тому хвороби ока та його придаткового апарату мають не
тільки важливе медичне, але й соціально-економічне значення для держави, як
вагомий інвалідизуючий фактор, що призводить до втрати зору, в результаті
отриманих травма-токсико-хімічних уражень, і потребує невідкладної розробки
лікарських препаратів для лікування даної патології.
Проблемам офтальмологічної допомоги населенню в Україні присвячені
дослідження багатьох авторів, однак, при всій їхній цінності, вони стосуються
переважно питань особливостей офтальмологічної захворюваності, методів
лікування та профілактики. При цьому проблеми наукового обґрунтування
організації системи офтальмологічної допомоги не знаходять належного
висвітлення. Невирішеними залишаються питання забезпечення доступності
високоякісної офтальмологічної допомоги; діяльності офтальмологічної служби в
умовах дефіциту бюджетного фінансування системи охорони здоров’я; зниження
собівартості офтальмологічної допомоги на фоні збереження її високої якості;
системи управління ефективністю і якістю офтальмологічної допомоги тощо
(Риков, 2004).
У звязку з цим, вищезазначене стало наслідком збереження в Україні
традиційних організаційних форм і методів надання офтальмологічної допомоги
населенню без урахування зростання сучасних вимог та відсутності наукових
підходів до якісного покращання даного виду спеціалізованої допомоги.
Дослідження показали, що на кожні 100 тис. населення, в Україні реєструється
8,5 тис. очних патологій, у тому числі понад 3 тис. хвороб виявляються вперше
(Збітнєва, 2010). Крім того, аналіз літературних джерел свідчить про те, що у
структурі офтальмологічних захворювань значна частина належить патологічним
проявам кон’юнктиви – на рівні 30,76 %, катаракти – 10,68 % та міопії – 5,36 %.
Актуальність проблеми значною мірою посилюється й тим, що за останні роки
захворюваність на катаракту зросла в 4 рази, на хвороби сітківки і зорового нерва
– в 7 разів, травми органа зору – в 1,6 рази, а аномалії рефракції – в 4 рази (Риков,
2004).
За статистичними даними ВООЗ, на сьогоднішній день у світі 180 млн. осіб
мають зорові розлади, серед яких 45 млн. – сліпих. Крім того, за останні 20 років
чисельність незрячих збільшилася на 12 млн. чоловік (Харковенко, 2010).
Основним напрямком попередження інвалідності внаслідок захворювань
органу зору є реалізація комплексу профілактичних, лікувально-діагностичних та
лікувальних методів. Нерідко очний травматизм та його наслідки призводять до
втрати працездатності і займають одне з перших місць у структурі первинної

86