Page 24 - 11-Spichak

DOI: https://doi.org/10.15414/2020.9788055222974
О.С. Шпичак ‒ Застосування продуктів бджільництва, їх стандартизованих субстанцій
та апіпрепаратів в медицині, фармації та косметології

імунної системи. Доцільно виділяти провідний дефект імунної системи
(наприклад, комбінований дефект з переважанням лімфоцитарного).

Класифікація вторинного імунодефіциту при клінічній формі:
 аутоімунна форма характеризується відповідними клінічними і
лабораторними даними (гіпергамаглобулінемією, підвищеним рівнем ЦІК тощо).
 алергічна форма (IgE-залежний, реагіновий) характеризується
відповідними клінічними (гіперчутливість шкіри і слизових оболонок в першу
чергу дихальної системи і шлунково-кишкового тракту) і лабораторними даними
(еозинофілія, підвищений рівень IGE і т. под.);
 імунопроліферативна форма характеризується формуванням пухлин
в різних органах і системах з нагромадженням пухлинної маси лімфоїдно-
моноцитарно-клітинного складу, збільшенням розмірів селезінки, мигдалин,
аденоїдів, тимуса, пейєрових бляшок тощо;
 паранеопластична форма характеризується порушенням
функціонування імунної системи в онкологічних хворих у результаті дії пухлини на
організм і ураження імунної системи після використання протибластомних засобів
(цитостатична терапія, опромінення і т. под.);
 нейрогенна форма (синдром хронічної втоми, нейро-
імунноендокринний синдром, імунодефіцит при психічних хворобах тощо).
 змішана форма – характеризується наявністю у хворого двох або
більше форм; доцільно виділяти провідну форму (наприклад, змішана форма з
переважанням аутоімунної) (Bielory, 2004).
Оскільки вторинні ІД проявляються інфекційними ускладненнями, то
протимікробна терапія посідає ключове місце в їх лікуванні. Вибір препаратів
залежить від виду мікрофлори і особливостей ВІД. Проте часто потрібна
комплексна терапія через наявність асоціацій мікроорганізмів.
Антимікробні засоби не лише зменшують дозу інфектів, а також, руйнуючи їх,
створюють «аутовакцини», що стимулюють систему імунітету. Противірусні
препарати, що перешкоджають реплікації вірусів, звільняють їх нуклеїнові кислоти
для індукції інтерферонів, а капсидні білки для активації антитілогенезу.
Антибактеріальні препарати, руйнуючи бактерії, звільняють структури,
розпізнавані клітинами і гуморальними чинниками природженого імунітету:
ліпополісахариди, пептидоглікани та інші, які активують імунітет, формування
адаптивного імунітету. Особливо ефективні препарати, які не лише не
пригноблюють, але і самі стимулюють розвиток імунітету.
При ВІД бактерійні інфекції часто рецидивують. Лікування включає основний
курс і підтримувальну терапію. Використовуються принципи раціональної
антибактеріальної терапії. Тривалість антибіотикотерапії перевищує в 2–3 рази
період лікування звичайних хворих. Застосовуються високі дози антибіотиків
широкого спектру дії, їх комбінації, тривалі курси кожного препарату (до 10–14
днів при його ефективності). Купірування загострень бактерійних інфекцій
досягається, як правило, послідовним проведенням 2–3 і більше курсів
антибіотикотерапії, загальною тривалістю не менше 4–5 тиж. Тривалість
лікування одним препаратом складає від 10 до 21 дня (Leane et a., 2015).
Таким чином, комбінуючи різні препарати (краще заздалегідь тестуючи їх in
vitro з лейкоцитами хворого на предмет відновлення експресії рецепторів і
функціональної активності), можна складати схеми імунокоригувальної терапії
для кожного конкретного випадку. Обов’язкова умова проведення

24