Page 45 - 07-Kovalchuk

DOI: https://doi.org/10.15414/2020.9788055222738

Ірина Ковальчук – Бджоли: біоіндикатори довкілля

3.1. Жирнокислотний склад тканинах бджіл та їх продукції за умов
інтенсивного техногенного навантаження

Одним із основних джерел енергії для медоносних бджіл є жирні кислоти
природного корму (пилок, перга). Жирнокислотний склад пилку рослин впливає
на продуктивні та репродуктивні показники бджіл. Жирні кислоти в організмі
медоносних бджіл відкладаються в жировому тілі і входять до триацилгліцеролів.
За необхідності вони використовуються як енергетичний та структурний матеріал
і можуть свідчити, до певної міри, про екологічні умови живлення бджіл [184, 191,
194]. Ліпіди і жироподібні речовини надходять в організм личинок і дорослих
особин з пергою та молочком, жирнокислотний склад яких визначається видом
рослин, але суттєво залежить і від агроекологічних умов довкілля. Під впливом
ферменту ліпази в середній кишці бджіл ліпіди корму розщеплюються до жирних
кислот, потрібних для вироблення бджолиними залозами молочка, воску,
відкладення резерву енергетичного матеріалу та забезпечення інших
фізіологічних і біохімічних процесів, що протікають за участі макро- і
мікроелементів, окремі з яких належать до важких металів [214]. Жировий запас
організму медоносних бджіл, що формується під впливом певних агроекологічних
умов, відіграє важливу роль в теплоутворенні, оскільки він інтенсивно
використовується за низьких температур бджолами клубу, особливо тими, які
розташовані на зовнішньому його шарі. Слід відзначити, що для теплоутворення
бджоли використовують жировий резерв організму, навіть якщо мають достатні
запаси природного корму, що підтверджують результати визначення вмісту
жирних кислот у тканинах за різних агроекологічних умов.
У зразках тканин цілого організму медоносних бджіл, змінюється вміст і
співвідношення окремих жирних кислот, які відібрані з екологічної зони м. Львова,
достовірно підвищувався рівень таких насичених жирних кислот, як каприлова,
капринова, міристинова, пентадеканова, пальмітинова, стеаринова та арахінова,
але знижувався для таких мононенасичених, як пальмітоолеїнова та ейкозаєнова і
таких поліненасичених, як лінолева, ліноленова, ейкозадиєнова, ейкозатриєнова,
ейкозапентаєнова, докозадиєнова, докозатриєнова, докозатетраєнова,
докозапентаєнова та докозагексаєнова (табл. 11). Виявлені міжгрупові відміності
зумовлювали нижчий абсолютний вміст моно- і поліненсичених жирних кислот у
тканинах бджіл І дослідної групи на тлі вищого рівня насичених жирних кислот.
Характерно, що в тканинах бджіл з пасіки м. Львова встановлено нижчий як
загальний вміст жирних кислот (на 8,3 % проти умовно екологічно чистої зони),
так і їх поліненасичених форм (69,1 % проти 71,9 %), що може вказувати на менший
рівень забезпеченості організму бджіл енергетичним і структурним резервом. Тоді
як відносний вміст мононенасичених жирних кислот в організмі бджіл з цієї пасіки
не змінювався, що свідчить про їх індиферентність щодо екологічних впливів.

44