Page 11 - 11-Spichak

DOI: https://doi.org/10.15414/2020.9788055222974
О.С. Шпичак ‒ Застосування продуктів бджільництва, їх стандартизованих субстанцій
та апіпрепаратів в медицині, фармації та косметології

РОЗДІЛ 1
ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКТІВ БДЖІЛЬНИЦТВА ЯК ПРИРОДНОЇ
СИРОВИНИ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ АПІПРЕПАРАТІВ

1.1. Мед
Характеристика. Мед представляє собою в’язку рідину, яка може бути
частково кристалізованою, від майже білого до темно-коричневого кольору. Мед
виробляють бджоли (Apis melifera L.) із нектару рослин або із секретів живих частин
рослин, які бджоли збирають, перетворюють, об’єднуючи зі специфічними
власними речовинами, зберігають, зневоднюють, накопичують і залишають у
медових стільниках для витримування та дозрівання (ДСТУ 4497:2005, 2007).
За походженням розрізняють квітковий (нектарний) і падевий мед. Квітковий
мед бджоли виробляють з нектару квіток різних видів рослин. У більшості це суміш,
яка утворюється при збиранні краплинок з кількох рівних медоносів, які одночасно
цвітуть поблизу пасіки. Такий змішаний бджолами продукт називають збірним,
або поліфлорним медом, а в тому випадку коли у вулик надходить нектар майже з
однієї медоносної рослини, його називають монофлорним. Визначають поширені
сорти монофлорного меду з гречки, липи, соняшника, еспарцету, конюшини,
буркуну, білої акації, ріпака та інших рослин, кожний з яких має своєрідний смак,
колір, запах. Однак за хімічним складом усі сорти квіткового меду є схожими.
Хімічний склад. Хімічний склад і харчова цінність вітчизняного меду
залежать від джерела нектару, регіону виростання нектароносних рослин, часу
одержання, зрілості меду, породи бджіл, погодних і кліматичних умов, сонячної
активності та інших факторів. Однак основні групи біологічно активних речовин,
що входять до складу меду є постійними для відповідного сорту. За даними
літературних джерел у меді знаходиться близько 300 різних компонентів, третя
частина з яких є незмінними незалежно від виду (Шпичак, 2016).
Основну частину меду складають вуглеводи (глюкоза, фруктоза, мальтоза,
сахароза та ін.), загальний вміст яких досягає близько 80 %. Глюкоза і фруктоза
займають основну частину в дозрілому меді (близько 80-90 % від суми усіх
вуглеводів). Азотисті речовини поступають в мед з рослин разом з нектаром,
пилком, а також у вигляді виділень залоз бджоли і знаходяться в меді у вигляді
білків і небілкових сполук. В основному вміст білкових речовин у квіткових медах
є незначним – близько 0,08-0,40 %. Однак в деяких сортах меду, в основному у
вересковому і гречаному їх вміст доходить до 1,0 %, а в падевому меді – від 1,0 до
1,9 % (Тихонов та ін., 2010).
У меді також виявлені ферменти α і β-амілази, інвертаза, кисла фосфатаза,
каталаза, пероксидаза, поліфенолоксидаза, глюкооксидаза, ліпаза, редуктаза,
протеаза, аскорбінатоксидаза, фосфоліпаза, інулаза, глікогеназа та ін. Найбільш
вивчено амілолітичні ферменти меду – α і β-амілази. Їхню сумарну активність
визначають діастазним числом, яке відповідає одиницям Готе (Тихонов та ін.,
2017).
Вільні амінокислоти меду є основними азотистими сполуками. Вміст вільних
амінокислот меду перевищує вміст зв’язаних (білкових) амінокислот у два рази,
причому кількість вільних амінокислот у 100 г нектару і меду є однаковою, у той
час як кількість зв’язаних амінокислот у 100 г нектару становить 1204 мг, а в 100 г
меду – всього 85,8 мг. Є відомості про те, що основними вільними амінокислотами
закордонних сортів меду є пролін і фенілаланін, які становлять 65-70 % від усієї

11