Page 12 - 11-Spichak

DOI: https://doi.org/10.15414/2020.9788055222974
О.С. Шпичак ‒ Застосування продуктів бджільництва, їх стандартизованих субстанцій
та апіпрепаратів в медицині, фармації та косметології

кількості вільних амінокислот. У вітчизняних медах – переважає кількість треоніну
та проліну. Вміст треоніну у світлих медах коливається в межах від 54,8 % до 68,7
% від загальної кількості вільних амінокислот. У темних медах його вміст значно
менший – 33,4 % – у гречаному, 40,7 % – у фацелієвому). Що ж стосується проліну,
то навпаки: в значних кількостях він знаходиться в темних медах (23,8 % – у
гречаному і 21,1 % – у фацелієвому), але у світлих медах його вміст є незначним – в
межах від 2,7-7,3 % (Тихонов та ін., 2013).
Для липового меду характерна висока кількість метіоніну (7-10 %) при
середньому вмісті проліну, фенілаланіну і глутамінової кислоти. Для
білоакацієвого меду специфічним є більш високий вміст валіну у порівнянні з
проліном і середня кількість (3,0-2,4 %) лізину і глутамінової кислоти. У
еспарцетових медах виявлено високий вміст фенілаланіну (9-17 %) при середній
кількості (7,3-1,7 %) проліну та метіоніну і низькій кількості (1,8-0,3 %)
глутамінової кислоти (Хисматуллина, 2005).
Білки і вільні амінокислоти не є кількісно важливими компонентами меду і не
відіграють значної ролі у підвищенні його харчової цінності. Однак при їхній
відсутності пропадають властиві тільки цьому продуктові характерні ароматичні
речовини, оскільки ферменти, що складаються з білків, формують і підтримують
склад меду щодо всіх основних його компонентів. При тривалому зберіганні
відбувається старіння ферментів, мед втрачає специфічний медовий аромат. До
азотовмісних сполук відносяться також алкалоїди, які зустрічаються в нектарі
окремих квіток (тютюну, рододендрону тощо), продукти ферментативного
розщеплення амінокислот, меланоїдини.
Мед має, як правило, кисле середовище, тому що він містить органічні
(близько 0,3%) і неорганічні (0,03 %) кислоти. У складі меду знайдені органічні
кислоти: мурашина, оцтова, молочна, бурштинова, яблучна, виноградна, лимонна,
піровиноградна, глюконова, цукрова і деякі інші; з неорганічних – фосфорна та
соляна (Tichonow et al., 2017).
У складі меду виявлено багато макро- і мікроелементів. Світлі квіткові види
меду містять близько 0,2-0,3 % зольних елементів, темні квіткові, особливо
вересковий – близько 0,5-0,6 %, а падеві значно більше – до 1,6 %. Зольні елементи
поступають у мед з нектару. Мед як природний тваринно-рослинний продукт за
кількістю зольних елементів не має собі рівного. Він містить біля 37 макро- і
мікроелементів (Лавренов, 2003).
Вітамінний склад меду представлений в основному водорозчинними
сполуками. Вміст основних вітамінів дещо змінюється і залежить від джерела
одержання нектару, числа пилкових зерен у продукті. Пилок є основним джерелом
вітамінів. Видалення квіткового пилку фільтруванням або відстоюванням зменшує
вміст вітамінів на 33…50% у порівнянні з первинним. Мед від природи має кисле
середовище, що сприяє повільному руйнуванню вітамінів під час його збереження.
У меді виявлений також вміст каротиноїдів: токоферолу, ретинолу, каротину,
холіну та ін.
Показання до застосування. Застосовують мед при фарингітах (запалення
верхніх дихальних шляхів), захворюваннях органів травлення, запаленні слизової
оболонки, опіках, відкритих ранах, стоматитах, ангіні, гіпертонії, при лікуванні
епідемічного грипу, порушенні апетиту, а також для стабілізації імунної системи
людини (Максютина Н.П., 1998).

12