Page 43 - 11-Spichak

DOI: https://doi.org/10.15414/2020.9788055222974
О.С. Шпичак ‒ Застосування продуктів бджільництва, їх стандартизованих субстанцій
та апіпрепаратів в медицині, фармації та косметології

свербіння шкіри. Необхідно в процесі лікування утримуватися від застосування
снодійних засобів, оскільки це підвищує частоту алергійних реакцій (Болотная и
др., 2009).
Інший антибіотик для зовнішнього застосування – кліндаміцин (далацин).
До нього не виявлено випадків резистентності мікрофлори (Львов, 2011).
Загальне лікування вугрової хвороби необхідно при гострому перебігу
запального процесу або у разі неефективності місцевої терапії більш легких видів
захворювання. Флегмонозне, кулясте, інверсне, блискавичне акне вимагають
застосування антибіотиків шляхом перорального прийому. Місцеве лікування
вищевказаними препаратами є необхідним доповненням до загальної терапії.
Антибіотики групи тетрациклінів – препарати вибору для лікування вугрів.
Найкращим є прийом доксицикліну або миноцикліну, оскільки вони ліпше
всмоктуються і переносяться, інтенсивно накопичуючись в сальних залозах. Їх
антимікробна активність вища, ніж в інших препаратів цієї групи.
Рідше для системної терапії акне із середнім ступенем тяжкості
використовуються еритроміцин, кліндаміцин і сульфіламідні препарати.
Ефективність антибактеріальних засобів обумовлена не лише їх безпосередньою
бактеріостатичною дією на Propionibacterium acnes. Тетрациклін та еритроміцин
виявляють пряму протизапальну дію. Наприклад, вони здатні зменшувати
продукцію Propionibacterium acnes хемотоксичного фактора і міграцію
нейтрофілів, а також знижують рівень активованого кисню. Тетрацикліни
зменшують рівень колагенази і впливають на механізм хронічного запалення.
Можливо, антибіотики впливають також на імунні реакції в шкірі, зокрема на
рівень цитокінів.
Позитивний ефект від антибіотикотерапії при середньо тяжких варіантах
вугрової хвороби відмічається при тривалому лікуванні (не менше 1 місяця). Тому
необхідно враховувати побічні дії, які виникають при тривалому прийомі цих
препаратів (Дворникова, Круглова, 2007):
1) дисбактеріоз;
2) розвиток резистентності нормальної мікрофлори кишечника і шкіри. При
використанні доксицикліну ризик резистентності вважається найбільш
низьким, еритроміцину – найбільш високим;
3) фототоксичні реакції характерні для тетрациклінів, більшою мірою – для
доксицикліну;
4) взаємодія препаратів: при одночасному прийомі тетрациклінів і гормональних
контрацептивів ефективність останніх знижується в 6-7 разів;
5) інші ускладнення: на фоні прийому тетрацикліну можуть виникати оніхолізис,
виразковий езофагіт, підвищення внутрішньочерепного тиску; міноцикліну –
пігментація шкіри, обумовлена утворенням комплексів «меланін – препарат».
Низький ефект від проведеної антибіотикотерапії можливий при:
 розвитку резистентності мікрофлори;
 появі грамнегативних фолікулітів.
В обох випадках показано мікробіологічне дослідження. У подальшому
вирішується питання про зміну антибактеріального препарату або призначення
синтетичних кератиноїдів (ізотретиноїну).
У жінок у доповнення до зовнішньої терапії також призначають гормональне
лікування вугрової хвороби. Гормонотерапія застосовується для жінок за наявності
ознак андрогенізації або порушень менструального циклу. В дерматологічній
практиці частіше за все використовується препарат «Діане 35» (Клименко,

43