Page 58 - 11-Spichak

DOI: https://doi.org/10.15414/2020.9788055222974
О.С. Шпичак ‒ Застосування продуктів бджільництва, їх стандартизованих субстанцій
та апіпрепаратів в медицині, фармації та косметології

РОЗДІЛ 5
СУЧАСНІ АСПЕКТИ СТВОРЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ АПІПРЕПАРАТІВ ДЛЯ
ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО
ТРАКТУ

5.1. Проблема лікування захворювань органів шлунково-кишкового тракту
В сучасних умовах проблема лікування ВХШДКзалишається однією із
найбільш актуальних проблем медицини і фармації, яка потребує важливих
загальнодержавних і соціально-економічних змін в системі охорони здоров’я, і
повинна бути направлена на створеннянових вітчизняних високоефективних
лікарських засобів для застосування в гастроентерологічній практиці (Бородин и
др., 2013).
На сьогоднішній день ВХШДК вважається одним із хронічно, циклічно
протікаючим захворюванням, характерними признаками якого є утворення в
період загострення виразок гастродуоденальної зони. Це захворювання
відноситься до числа найбільш поширених інфекційних патологій внутрішніх
органів, і за даними ВООЗ воно зустрічається у 60-65 % населення земної кулі,а
серед дорослого населення на ВХШДК страждають 6-10 % (Chen et al., 2005).
ВХШДК має велике медико-соціальне значення, оскільки нею хворіють особи
молодого і найбільш працездатного віку, а загострення і ускладнення призводять
до тривалої втрати працездатності. Висока захворюваність, часті рецидиви, а також
наявність ускладненьзмушують віднести ВХШДК до ряду важливих медичних і
соціальних проблем.
Безсумнівно, що ВХШДК у пацієнтів різного віку має характерні патогенетичні
особливості і клініко-морфологічні прояви. Так, тривалі нервово-емоційні
перенапруження (неспецифічний стрес), генетична схильність, у тому числі стійке
підвищення кислотності шлункового соку, неправильне харчування, куріння,
зловживання алкоголю і деяких лікарських засобів вважаються типовими
складовими даного захворювання, загострення якого найчастіше проявляється
навесні і восени. Однак більшість з вищезгаданих факторів здатні викликати не
хронічні рецидивні, а гострі поверхневі виразки, які часто супроводжуються
кровотечею і рідко рецидивують після загоєння.
Особливо розглядаються гострі виразки, які розвиваються у хворих зі
значними опіками при ураженні центральної нервової системи, які тривалий час не
рубцюються, і рецидивні виразки після хірургічного лікування (пептичні виразки,
рецидивні дуоденальні виразки), виразки у дітей і людей похилого віку (Калинин,
2004).
В узагальненому вигляді розвиток ВШХДК можна представити як результат
невідповідності захисних можливостей слизової оболонки шлунка і
дванадцятипалої кишки факторам кислотно-пептичної агресії шлункового соку.
При загостренні захворювання часто відзначається схудненням, незважаючи
на збережений апетит; хворі обмежують себе в їжі, побоюючись посилення болів.
Клінічна картина ВХШДК складається з декількох варіантів з урахуванням їх
основних патогенетичних характеристик. В той же час лікування захворювання, як
правило, зводиться до призначення стандартних наборів фармпрепаратів, дієто-,
фізіотерапії та інше без урахування індивідуальних особливостей патогенезу. Для
гіперсекреторного варіанту характерні високі показники кислотної продукції,
абсолютного вмісту вільної і зв’язаної кислот, об’єму шлункового соку в обидві або

58